31.08.08
07:33
«А»:
Человек остался Человеком!
Представляете? Такое может быть!
Я верю в человека, верю в небо,
Ведь против всех к мечте нам надо плыть.
Любовь сильней, чем ненависть и злоба.
Она прекрасней, чем всё злато недр.
Люби себя в себе, - неважно, кто ты,
Хоть старый дед, иль юный пионер.
Нам даже счастие сейчас подвластно:
Имеем всё, что нужно в этот час.
Живём мы весело, прикольно, дружно -
Соединили все невзгоды нас.
31.08.08
19:21
«А»:
Існує легенда сімейна:
Шевченко був предком моїм.
І я є нащадком, потомком,
Хоча й не прямим, та твоїм.
Кобзарю, Тарасе, Шевченку,
Колись був невільним, рабом.
За тебе платили немало
Картиною, грішми, зелом.
Зійшла твоя зірка неждано,
На весь білий світ засіяв,
Посіяв в житті ти немало,
Бо слів ти чимало узнав.
Зернина лежала сто років,
Зійшла, проросла, зацвіла.
Мовчать не могла, говорила,
Всевишній знак вірний подав.
Зернинку од сну розбудили
Сльозинки пророчого сну,
Надію вони сповістили,
І сина чуття новизну.
Проснулись слова, ті, що спали,
Не можу я їх удержать,
Я хочу, щоб люди їх знали,
Бо є що багато сказать.
Ти, дійсно, був генієм в світі,
Художником справжнім, своїм,
І люблять тебе твої діти,
В життя йдуть з іменням твоїм.
Я, кажуть, на тебе похожа,
І зовні, і серце, й душа.
І як же мовчати я зможу?
Не дати комусь одкоша?
Дві мови для мене є рідні, -
Я ними двома напишу
Про те, що хвилює віднині,
Турбує і серце й душу.
Для когось я – лірик, для когось
Я, навіть, ісчадіє зла,
Мій предок, напевнеє, тоже
Спокою ніколи не знав.
Мені більш нічого не треба,
Лиш, щоб Україна цвіла,
Щаслива була щоб родина,
Багатою воля була.
У мене сімейне є щастя,
У тебе його не було.
Я теж дуже довго страждала,
Страждання для мене – зело.
Для творчості треба кохання,
Любов, яку хтось не ділив.
Кохання я маю. З любов’ю
Мене цілий світ розділив.
Шевченко є безмір, є постать,
Звертаюсь до тебе я знов.
Продовженням я твоїм стала,
І Бог є у мене – Любов.
Обидчиків всіх я простила,
І їх уже всіх я люблю,
За них вже Творця я молила,
І їм своє серце даю.
Даю їм і серце і душу,
І думки, і сльози, й слова.
Мовчати не можу, бо мушу,
Про це не мовчить голова.
Про це не мовчить моя пісня,
Та пісня у небо зліта,
І голос її щось не висне:
В ній радість звучить, красота.
Краса, бо слова із любові,
Із дружби, із честі, із слів.
Слова ці знайомі, та нові,
Щоб хтось зупинить мене смів?
Не смійте! Мовчать я не буду,
Кобзар теж колись не мовчав.
Почують мене тоже люди,
Простого шляху ти не знав.
Боротися треба за правду,
За честь, за любов, за мету,
Чомусь наперед я все знаю:
Страждаю і мучусь, та йду.
Пройти мені треба: це - іспит,
Який я складаю в житті.
О, Боженько! Дай мені сили
Не збитися щоб із путі.
Дай розуму, волі, бажання,
Терпіння, любові, прозрінь.
І вище для мене дай знання,
І сина верни, що збудив
Бажання у мене творити,
Відкрив мені очі у світ,
Бо більше не хочу я нити,
І з честю я здам Богу звіт.
Синочки, для мене кохані,
Ви рідні, але ви одні.
За вас я спокійна, бо мати
Молитву склада день при дні.
Хороші, мене зрозумійте,
Мою материнську любов.
Її відкидати не смійте,
До мене верніться ви знов.
Моя Україно, ти - мати,
У тебе проблеми мої:
Не хочуть сини тебе знати.
Хтось знає, а хтось каже: ні!
З тобою ми дуже похожі,
Проблеми об’єднують нас.
Обидві красиві ми, гожі,
І воля приходить до нас.
Приходить свобода і слово,
І щастя, і мрії збуття.
Вертайся, живи рідна мово,
Воскресни тепер з небуття!
01.09.08
01:55 ***
Любовь в пролёте? Очень грустно!
Для вас была хвостом кометы.
Не веришь мне ты, почему-то,
Летят любви твоей фрагменты.
***
Моя грусть тоскует: я не плачу.
Чувство светлое и чистое так хочет встречи.
И картинку новую рисует:
Мимо не пройду, сто раз замечу.
«А»: ***
Ты дружишь с тем, в кого влюблён?
Лицо смеётся, а душа рыдает?
От сердца слышится лишь стон?
Об этом твой хранитель знает.
Ты друга выслушать не смог, не захотел?
Его душевно поддержать просто обязан.
Иль ты только со мною очень смел?
Что так по морде, всё по морде ты размазал?
Я для тебя сегодня друг или никто?
Ты позвони, чтоб нам страдать с тобою вместе.
Во сне ко мне приходишь раз по сто,
С тобою мир и со сторицей интересней.
01.09.08
15:42 ***
Кто я для комара? Не человек!
А только ёмкость переноса крови.
И ёмкость та полна, хоть целый век
Летай и пей, и вкус её всё новый.
***
Поживи с моё, тогда командуй,
Думаешь, я не найду управы?
Думаешь, начальник, значит, главный,
Хочешь быстро и цветов и славы?
***
Сухой чурбан всех превращает в автоматы.
Но мы-то - люди!
Отнеситесь с пониманьем.
Я думаю, что сам прекрасно знал ты,
Что есть у нас и чувства и желанья.
***
Виток спирали, словно виток жизни.
Идёт по кругу: вверх и вниз стремится.
Всё хорошо, наполни её смыслом:
Падение пусть взлётом возродится!
***укр.
Апофеоз бурхливої стихії.
Відчуй всю силу ти її і міць.
Мій водопад дарує тобі сили:
Ти мріяти про щось захочеш? Смій!